З кожним роком ти розумієш, що свята то звичайні дні, які ти окремлюєш собі як день, який не такий як всі, щоб урізноманітнити собі буденність. Для себе цей настрій робити не хочеться, тобто, ми самі відповідаємо за те, щоб він у нас був. Друга справа це власні діти, коли їх маєш, то свято ти для них робиш, а не для себе, і залежно від того, як ти це будеш робити для них, залежатиме як вони це будуть сприймати самостійно в майбутньому, щоб не було як самий звичайний день, а окремо особливий...якийсь.